Користувальницькькі налаштування

Налаштування сайту


чорні_технології_в_політичній_рекламі

Чорні технології в політичній рекламі

Метод "гнилого оселедця"

Прийом, який був описаний ще в радянських методичках для спецслужб. Своє застосування цей метод знайшов і зараз, після початку російської гібридної війни.

Метод працює так: підбирається надзвичайно брехливе та навіть абсурдне звинувачення. Добре працює, наприклад, розтління дітей чи, наприклад, вбивство (Г+Г та “Порошенко вбив свого брата”), бажано через жадібність (Липецька фабрика). Завдання методу - викликати скандал та широке обговорення, змусити мішень виправдовуватися. Мета - максимально підірвати імідж, створити ефект “нема диму без вогню” щодо обраної мішені.

Вибирається певне реально негативне, проте завідомо брехливе, помилкове але правдоподібне твердження про політичного конкурента і “сіється” в інфопросторі, певний період підтримуючи новими “фактами та деталями” цього твердження. Якщо така інфа знаходитиметься в інфопросторі досить довго, у електората створюється негативна асоціація про цього кандидата, навіть якщо публічно такі звинувачення будуть повністю спростовані . І чим бруднішим і скандальнішим вони будуть - тим більший вплив матиме на свідомість виборців.

Мета «гнилого оселедця» зовсім не в тому, щоб звинувачення довести. А в тому, щоб викликати широке, публічне обговорення. Людська психіка влаштована так, що, як тільки обвинувачення стає предметом публічного обговорення, неминуче виникають його «прихильники» і «противники», «знавці» і «експерти», оскаженілі «обвинувачі» і затяті «захисники» обвинуваченого.

Але незалежно від своїх поглядів всі учасники дискусії знову і знову вимовляють ім'я обвинуваченого в зв'язці з брудним і скандальним обвинуваченням, втираючи таким чином все більше «гнилого оселедця» в його «одяг», поки нарешті цей «запах“ не починає слідувати за ним всюди . А питання «убив-вкрав-спокусив чи все-таки ні» стає головним при згадці його імені.

- Так його ж невинуватість довели?!!!

- Невинуватість може і довели, а осад залишився …

За словами ведучого каналу «Інтер» Євгена Кісєльова, колишнього російського журналіста (який не цурається підпрацьовувати пропагандистом), ще за часів Союзу всі журналісти навчалися на військовій кафедрі, під час якої виховували або військових перекладачів, або пропагандистів.

Найяскравіший приклад “гнилого оселедцю” у виборах 2019 року - “справа Свинарчуків”. Безсоромний та маніпулятивний вкид від Бігуса. “Протести” ручних Нацжон, графіті на стінах та таке інше, створило відповідний інформаційно-емоційний фон, що посприяв пропаганді проти П'ятого Президента України. Пройшов рік, Свинарчук на посаді. А ти й далі дивися “чесного” Бігуса та інших журнашлюх, юзернейм.

Ще один з класичних прикладів застосування цього методу - міф про розіп’ятого хлопчика, мішенню цього міфу були українські воїни на піку істерії щодо “карателів”.

Ще один приклад, який українці вже могли підзабути - т. зв. “педофільний скандал”. Звинувачення у педофілії на адресу людей з оточення Юлії Тимошенко були оприлюднені у жовтні 2009 року, незадовго до президентських виборів, на яких вона мала конкурувати з Віктором Януковичем. Тему активно розкручували незаплямовані на той час Сергій Лещенко і Тетяна Монтян.

Метод «40 на 60»

Цей метод придуманий ще Геббельсом. Він полягає у створенні ЗМІ, які 60 відсотків своєї інформації діють в інтересах супротивника. Зате, заробивши таким чином його довіру, решту 40 відсотків використовують для надзвичайно ефективної, завдяки цій довірі, дезінформації. Під час Другої світової війни існувала радіостанція, яку слухав антифашистський світ. Вважалося, що вона британська. І тільки після війни з'ясувалося, що насправді це була радіостанція Геббельса, що працювала за розробленим ним принципом «40 на 60».

Метод «Велика брехня

Дуже ефективний метод «великої брехні», який трохи схожий на «гнилий оселедець», але насправді працює інакше. Його суть полягає в тому, щоб з максимальним ступенем впевненості запропонувати аудиторії настільки глобальну і жахливу брехню, що практично неможливо повірити, що можна брехати про таке.

Трюк тут в тому, що правильно скомпонована і добре придумана «велика брехня» викликає у слухача чи глядача глибоку емоційну травму, яка потім надовго визначає його погляди всупереч будь-яким доводам логіки і розуму.

Особливо добре працюють в цьому сенсі помилкові описи жорстоких знущань над дітьми або жінками.

Припустимо, повідомлення про розп'яту дитину (ви пам'ятаєте пропаганди російського ТБ?), за рахунок глибокої емоційної травми, яку воно викликає, надовго визначить погляди людини що отримала цю інформацію, скільки б її потім не намагалися переконати, використовуючи звичайні логічні доводи.

Метод «Абсолютна очевидність»

Але особливо почитав наш бадьорий полковник метод «абсолютної очевидності», що дає хоч і не швидкий, але зате надійний результат.

Замість того щоб щось доводити, ви подаєте те, в чому хочете переконати аудиторію, як щось очевидне, само собою зрозуміле і тому безумовно підтримуване переважною більшістю населення.

Незважаючи на свою зовнішню простоту, цей метод неймовірно ефективний, оскільки людська психіка автоматично реагує на думку більшості, прагнучи приєднатися до нього. Важливо тільки пам'ятати, що більшість обов'язково має бути переважаюча, а її підтримка абсолютною і безумовною - в іншому випадку ефекту приєднання не виникає.

Однак, якщо ці умови дотримуються, то число прихильників «позиції більшості» починає поступово, але вірно рости, а з плином часу збільшується вже в геометричній прогресії - в основному за рахунок представників низьких соціальних верств, які найбільш схильні до «ефекту приєднання». Одним з класичних способів підтримки методу «абсолютної очевидності» є, наприклад, публікація результатів різного роду соціологічних опитувань, які демонструють абсолютну суспільну єдність з того чи іншого питання. Методики «чорної» пропаганди, природно, не вимагають, щоб ці звіти мали хоч якесь відношення до реальності.

На жаль, простих правил як протидіяти таким цинічним методам немає, особливо для політиків. У кожному окремому випадку необхідно розбирати такі методи і розробляти контрзаходи, що використовувались би на тих же каналах що і чорна пропаганда.

Звичайним же виборцям ми рекомендуємо просто “виловлювати” такі методи і просто перемикатись на іншу інформацію, - повірте ці методи працюють і при вашій високій освідомленості завдяки великій кількості повторень (ефект дятла), сильним емоційними впливам.

По матеріалах www.texty.org.ua та www.leosvit.com

чорні_технології_в_політичній_рекламі.txt · Востаннє змінено: 2020/11/12 14:42 (зовнішнє редагування)