Еталонний рагуль. Квінтесенція малоросійського жлобізму в одній особі. Уособлює в собі всі набуті під час совєтсько-русскай окупації України вади людини: здатність мислити лише поняттям “мазать на хлєб”, тупість, небажання розвиватися, жадібність, жлобство у побуті.

Володимир Поросюк розпочав свою кар'єру досить бурно. Деякий час позиціонував себе як патріот та українець. Втім, дуже скоро Поросюк захотів теж сидіти за столом зі скатертю та наминати сало, тому злигався із сумнівною кампанією ім.Бєні. Про Поросюка ходили різні легенди. Одні казали, що саме Поросюк прогнав Януковича:

інші (у тому числі й сам Парасюк) розповідали як він переграв обхитрив ФСБ та вийшов з полону.

Втім, остання легенда видається досить сумнівною, адже переграти Вова (да, він тожє Валадимир), судячи з його поведінки та інтелекту, може лише самого себе у чапаєва.

Запам'ятався як Вова-нога, коли копнув СБУшника ногою, белькочучи щось про ко-ко-корупцію

З часом Парасюк почав здавати позиції - вигадувати жалібні тексти про піввареника він не вмів, а його місце у фізкультурних перфомансах зайняли молоді та більш енергійні Нацжони та інші кар'єристи. Цілком природньо, що Поросюку довелося йти на зрадофільську пенсію. Лише зрідка шось бовкне з кутка про “сивого баригу”.

І намагаючись підлизнути препизденту зеленському